Домініка Ген,  10 клас
 Запорізький академічний ліцей №46
Вчитель, що надихнув на написання есе: Кольченко Анастасія Віталіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

У житті кожної людини трапляються ситуації, в яких вона опиняється у, так званому, трансі і не розуміє що з нею відбувається,  світ наче змінюється прямо на очах за лічені секунди. Такі моменти прийнято називати переломними. На жаль, уникнути їх неможливо, рано чи пізно вони виникають і залишають слід у вигляді життєвого уроку. Також їх особливість полягає у тому, що можуть стосуватися як однієї людини, так і групу людей, а в деяких випадках навіть цілого народу. Останній варіант найстрашніший, бо має на увазі таку подію як війна.

Двадцять четверте лютого, дві тисячі двадцять другий рік – трагічна дата, яка назавжди ввійшла в історію України. Дата, яка змінила життя кожного громадянина  країни на 360° градусів. Кожен почав писати свою історію життя заново, із чистого листа.

Для мене цей день був великим потрясінням, яке ніколи раніше не відчувало. Нерозуміння та повне заперечення всього, що бачать мої очі та чують вуха. Я намагалася сприймати реальність у ті перші дні війни як просто сюрреалістичний сон. Але складно займатися самообманом, коли по всім каналам телебачення та соціальним мережам твердять про це, виставляють моторошні фотографії чи відео як доказ того, що все це відбувається зараз. Згодом, стала і сама свідком, коли  почала чути і бачити дану картину власними очима, і від цього ставало ще страшніше. 

У такий момент готовий віддати будь-що, аби відмотати час назад, коли панували спокій і мир за вікном.

Я і вся моя сім'я перший місяць не могли повернутися до свого колишнього життя, бо було відчуття, що її відібрали і залишили після неї одну порожнечу, в якій відсутні абсолютно всі бажання: вчитися, розвиватися, будувати плани на майбутнє, досягати поставлених  цілей, працювати над собою тощо.

В одну мить усе зупинилося і всередині ніби погас той самий вогонь, що вселяв протягом усього часу впевненість, життєрадісність та віру в краще.

«Час все лікує, хочете ви цього чи ні. Час все лікує, все забирає, залишаючи наприкінці лише темряву. Іноді в цій темряві ми зустрічаємо інших, а іноді втрачаємо їх знову!» - цитата відомого письменника Стівена Кінга з його твору «Зелена миля», на мій погляд, можна сприймати як девіз у переломних моментах  житті. Тільки згодом починаєш розуміти, що все можна виправити при великому бажанні, головне не зупинятися і цілеспрямовано домагатися прогресу.

Саме з таким настроєм я повернулася в свій колишній стан і почала знову вчитися, знайомитися з новими людьми та шукати для себе цікаві захоплення.

Війна - дуже серйозний урок для всього людства, який, як показує історія, був, є і буде. Але кожна медаль має дві сторони. Одна сторона – біль, сльози, інша – можливість щось змінити і навчитися навіть у найтемніші часи знаходити світло, яке приносить надію та щастя.