Буліченко Альона

Бердянська гімназія №3 «Сузір’я», 11-Б клас

Учитель, який надихнув на написання есе: Сидоренко Людмила Володимирівна

«Моя Україна майбутнього»

Україна - єдина, неповторна, мальовнича, незламна!!! І це лише крапля епітетів, якими можна описати рідну до болю, любу Батьківщину.

На жаль, зараз ми всі переживаємо дуже складні часи.

Двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року о пʼятій ранку, з першим вибухом час для українців завмер… Кляте слово «Війна» без попередження ввірвалося в кожен дім, у кожну родину. Немає жодного українця, якого б не торкнулось горе... Неможливо порахувати скільки сімей за пару хвилин залишилися без того, на що працювали все життя . Та якби ж в цьому була вся трагедія? Скільки життів забрала війна, скільки маленьких, ні в чому не винних дітей, жінок, чоловіків, людей похилого віку залишилося під уламками своїх зруйнованих будинків? Скільки домівок і тварин опинилося під водою після підриву Каховської гідроелектростанції? Скільки дітей залишилося без батьків, або скільки батьків - без дітей? Скільки воїнів полягло заради Батьківщини? Але наші Захисники і Захисниці назавжди залишаться в серцях зі званням ГЕРОЇВ, героїв, які не побоялися віддати своє життя, заради того, щоб ми спали спокійно.

На всі ці питання немає відповіді, але одне я точно можу сказати: «Ворог забрав занадто багато життів.» Проте українці не опускають руки: молоді хлопці йдуть захищати рідну Батьківщину; жінки займаються волонтерстом; діти, танцюючи і співаючи, збирають кошти на підтримку нашої армії; небайдужі люди допомагають біженцям, які залишилися без домівки; українці своєю сміливістю і вірою змушують інших жити, не зважаючи навіть на таку біду. І після цього вороги думають, що зможуть зламати українців?! Українці - це нація незламного народу, котра тримається один за одного, не даваючи впасти.

Я впевнена, що кожна людина в нашій країні, починаючи з маленьких українців і закінчуючи дорослими українцями, лягає спати і прокидається з однією мрією: МИР у своїй незламній, самостійній, квітучій Україні!

Для мене Мир - це слово, яке обʼєднує всі кордони України від заходу до сходу, від півдня до півночі. Люди всіх національностей, релігій повинні визначитися зі своїм рішенням: де їх справжній дім, за якими законами вони бажають жити, яких традицій хочуть дотримуватися. І тільки, якщо бажання людей співпадають з загальноприйнятими державними умовами, ми зможемо побудувати сильну, могутню, незламну, незалежну державу - гідну країну, що має право на звання Європейської Держави! І це буде наш мир, вистражданий у страшних битвах, ціною життя сотен-тисяч ні в чому не винних людей!

Я дуже сподіваюсь і вірю, що незабаром моя країна звільниться від цього страшного непорозуміння, що прийшло на нашу рідну землю. Моя Україна розправить свої могутні крила, вдихне вільне повітря і почне з новою силою спокійно жити, дихати на повні груди, радуючи нас своєю казковою красою, співучою соловʼїною мовою та щасливими людьми, які горді за те, що вони - УКРАЇНЦІ!!! І нехай весь світ бачить і пишається нами та нашими досягненнями, звісно, не без їхньої допомоги, за яку всі українці безмежно дякують. Я впевнена, що все це неодмінно буде! А поки що у кожного з нас є своя мета, до якої треба обовʼязково дійти!

Велика Перемога буде, бо це наша земля, нам тут жити і будувати майбутнє. Я дуже чекаю нашої перемоги, того часу, коли ми не будемо лягати спати з думками і молитвами про те, щоб цієї ночі ворожа ракета не прилетіла в мій будинок, будемо прокидатися від будильника, а не від повітряної тривоги, коли не будемо боятися ходити по багатолюдним місцям, тому що туди ворог може запустити ракету. Чекаю того моменту, коли ми зможемо просто жити, спокійно жити !!!

Я планую повернутися додому, до свого рідного, визволеного Бердянська, з якого довелося поїхати, бо окупанти безсоромно зайшли на нашу - українську територію - і почали нав’язувати свої правила. Поїду до своїх родичів, з якими нас розлучила війна, дуже міцно їх обійму і скажу слова, котрі раніше говорила дуже рідко, а зрозуміла це лише тоді, коли покинула рідне місто. Звісно ж, хочу зібратися всією компанію друзів, з якими ми розʼїхалися по різним країнам, і привітати їх з нашою перемогою. А далі буде … Закінчення школи, складання іспитів, вибір професії, подальше навчання, доросле життя. Ми всі будемо допомагати нашій країні спочатку будувати те, що зруйнували окупанти, так сказати розмальовувати нашу милу Україну новими фарбами. І всі разом ми відбудуємо нову, сучасну, НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНУ!!!