Мене звати Ірина Миколаївна. Нам пришлось виїхати з рідного міста,бо залишатися там було вже небезпечно,а ще ми родина військового,який вже 10 років обороняє нашу Батьківщину,тому було принято рішення про евакуацію.

Я 24 лютого прокинулась в 5 часів ранку, бо позвонив чоловік і сказав,що почалось війна.Було дуже страшно,я впала в стопор і не знала,що робити.Коли позвонила старшій дочці у Київ,то вже не було зв'язку,мені стало дуже страшно,лише на треті сутки я дізналась, що у неї все добре і вона жива.

Я розбудила молодшего сина,коли сказала, що почалась війна,то він почав плакати та кричати,я дуже злякалась. А далі було ще хуже,він лякався всього: кожного шума, звука.боявся виходити на вулицю, відкривати штори на вікнах.

Для мене кожен день найстрашніший, починаючи з 2014 року.