Наталія працювала на заводі "Азовсталь", де керувала лабораторією в кисневому цеху. Вона добре пам'ятає перші дні повномасштабного вторгнення. Коли почали лунати вибухи, її перша думка була про роботу. Життя Наталії та її родини змінилося назавжди, коли в березні 2022 року почалася облога Маріуполя. Сім'я збиралася в центрі міста, думаючи, що там буде безпечніше, але реальність виявилася жахливою. Вони залишилися без світла, газу і води, а готувати їжу доводилося на вогнищах під постійними обстрілами. Коли в місті з'явилася можливість евакуації, Наталія вирішила вивезти дітей і разом з ними покинула Маріуполь, навіть не знаючи, що далі буде. За день після їхнього виїзду, 16 березня, відбувся трагічний удар по Драмтеатру, де загинули десятки людей.