Початок війни був дуже тяжким для родини Антоніни Олександрівни. Тільки небайдужість оточуючих допомогла вижити.

Ми нікуди не виїжджали. Як жили в Слов’янську, так і живемо. Мені 67 років. Проживаємо з сином, його дружиною і дітками.

То був страшний ранок. Не хочеться й згадувати. Вибухи чули, не могли зрозуміти, що відбувається. Страшно дуже було. Потім побачили в Інтернеті, що війна почалася.

Діти втратили роботу. Не було коштів. І так їх не вистачало, а з втратою роботи ще важче стало.

Був період, коли потрібно було шукати харчі, та якось ми його пережили. Люди допомагали одне одному. Допомога була від Фонду Ріната Ахметова. Багато разів допомагали інші фонди і церкви. Те, що люди згуртувались і підтримують одне одного, приємно.