Я мати-героїня, маю п’ятеро дітей, двоє із них неповнолітні. В період війни отримала контузію голови, проживаємо в селі, де йдуть обстріли.

Як почалась війна, ми з трьома дітьми знаходились в невеличкому підвалі, було дуже страшно. Діти були налякані, менший син плакав, сидячи в підвалі.

Коли снаряд влетів у дитячу кімнату і розірвався, ми в той час були в підвалі.

Коли іде обстріл села і діти навчаються на онлайн уроках, то тато їм говорить - діти, все буде добре, ми витримаємо.

Гуманітарну допомогу отримували раз на місяць, вистачало в межах норми.