Я з чоловіком і прийомними дітьми переїхала в село три роки тому. Думали займатися бджільництвом. Але в плани втрутилася війна. Під час обстрілів ми ховалися в підвалі. Діти боялися, за руку мою чіплялися до крові і кричали: «Мамочко, за що, що ми зробили поганого!?»

Діти боялися, за руку мою чіплялися до крові

У нас з чоловіком шестеро дітей, п’ятеро з них – прийомні. Наймолодшому Данилу шість років, старшій Дарині – 15.

Через постійні обстріли птахофабрику, де я працювала, закрили. Роботи в районі практично немає.