Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Юлія Володимирівна

«Діти ридали, думаючи, що ми вже не повернемось»

переглядів: 141

Пережили з дітьми дуже важку окупацію. Були в підвалі без всяких комунікацій, під звуки постійних обстрілів. Донька захворіла, ліків не було, у сусідній дом влетіла ракета, виносили вже на руках, з температурою 39 градусів, їхали не дочекавшись зеленого коридору, під пожежі і обстріли... Багато знайомих (цивільні люди) були розстріляни саме в той день, коли і ми виїзджали. В підвалі їжі і води було дуже впритул, а медикаментів взагалі не було.

Під час окупації, в перші дні, я з чоловіком виходила за водою в сусідній підвал, а дітям дозволи подихати біля під'їзду, і в цей час в нас на очах полетіли гради. Діти побігли в підвал, а ми кинулись, хто куди. Діти ридали, думаючи, що ми вже не повернемось. А в останній вечір, перед виїздом, влетіла ракета в сусідній будинок. Ударна хвиля була дуже велика, в підвалі посипалась штукатурка, в нашому будинку вилетіли вікна та двері...

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Буча 2022 2023 Текст Історії мирних жінки діти переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я непродовольчі товари діти
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій