Шок, коли в наш дім вломився цілий взвід "Соболь", обшукали весь дім, викрали чоловіка, одягнувши чорний мішок на голову, не давши йому змоги навіть одягтися і відвезли в невідомому напрямку. Навіть коли військові пішли, нас всіх зачепило, всередині все обірвалося, перелякані очі моїх діточок буду пам'ятати вічно. З цього дня почалися пошуки тата. Потім мене почали визивати на допити, змушували зізнатися, що зберігаємо зброю. Але ми все витримали, правда була на нашому боці, через 10 днів тата відпустили. На превеликий жаль, його так і не випустили на незалежну Україну, він не зміг пройти фільтрацію. Тому я з дітками сама виїхала в смт Солоне, Дніпровського району, Дніпропетровської області і розпочала все з нуля.

Щодня вмиваємося сльозами, адже наша родина не повна, таке пережила. Але я тримаюся, заради дітей, яким 5 років - Артем та 10 років - Денис, бо так хочеться, щоб у них було дитинство, з дитячими радощами. Найтяжче було розлучатися з нашим татом! Діти до сих пір питають: за що і чому до нас вони прийшли, чому тата немає поряд і чи він колись воз'єднається з родиною?