Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Олена Борисівна

«Діти були налякані, плакали ночами, тому ми виїхали з Охтирки»

переглядів: 89

Олена з родиною зараз в Полтаві. В окупації вони трималися майже місяць.

Ми в Охтирці живемо. Мені 38 років, у мене багатодітна родина - троє діточок.

24 лютого мене розбудили дзвінки друзів – вони всі говорили, що почалася війна. Відразу я навіть не розуміла, що коїться. Думала, трохи постріляють і все, а тоді чоловік каже: «Поїхали заправлятися, бо не буде бензину».

Ми поїхали й потрапили в епіцентр танкової перестрілки. Заправка повністю згоріла.

Ми довго дуже терпіли в окупації - десь до 20 березня. Ховалися, жили практично в коридорі. Наше місто бомбили, було дуже важко. Ми тільки молилися. А потім виїхали в Полтаву з дітьми. Вони були налякані, плакали ночами.

Мені здається, що війна затяжна… А хотілося б, щоб до літа все закінчилося. Зараз люди остерігаються нової хвилі вторгнення. Я віруюча людина, тому думаю, що це вже пора закінчувати. Люди не мають гинути. Можливо, я помиляюся, але це суто моя думка.

Я думаю, що наша країна найкраща. Тут дуже багато можливостей для людей і мало обмежень. Той, хто хоче щось мати, – матиме це. Я хочу, щоб усе було так, як раніше, щоб країна розвивалася.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Охтирка 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення житло сім'ї з двома і більше дітьми діти внутрішньо переміщені особи перший день війни
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій