Я з Краматорська нікуди не виїжджала. Мамі 94 роки і вона не ходить, тому я біля неї. В ніч на 24 лютого я спала і нічого не чула. Моя сестра-медик зателефонувала зранку і сказала, що війна почалася, а я не повірила. Такий у мене ранок був. А потім дітей потрібно було евакуювати. У нас маленький онук, якому було одинадцять місяців, тому ми їх відправили подалі, а син працював у місті. Наприкінці травня і він вивіз сім’ю, а ми з чоловіком і мамою залишилися тут. 

Дуже сильно вразило, що є ті, хто любить «руській мір». Я цього ніколи не прийму і не зрозумію. 

У нас війна з 2014 року, і досі є прихильники «руського міра». Це для мене найстрашніше.

У вересні сестра моя повернулася, тому що їй потрібно було на роботу. Ось така наша коротенька історія.

Раз на два місяці нам видають продукти. Сестра отримує заробітну плату, допомагає. Мамі потрібні підгузки, але нам дають. У нас ще справи непогані. Хочеться, звісно, миру, щоб діти та онуки повернулися додому.

Думаю, війна завершиться, коли закінчаться любителі «руського міра».