На момент російського вторгнення я була вдома, спала.

З перших днів в м. Оріхів були обстріли, пропало світло, не стало продуктів, шоком стало, що дім зруйновано градом, мене врятувало чудом.

З гуманітарною катастрофою стикнулася, найбільша проблема-перебої з водою, газ відключили, світло постійно зникало. Просто виживали, навіть грошей не було в банкоматах, бо в місто боялись їхати інкасатори через обстріли. 

З родиною ми не разом зараз.

Війна розлучила з рідними, я сумую за внуками, дітьми. 

Я на пенсії з цього літа, а до цього прибирала в школі, але через війну нас звільнили.

Зараз, коли немає свого житла, коли знімаєш за гроші квартиру, найбільша радість-спілкування із земляками ,бо тільки вони розуміють наші проблеми.

Сама трагічна річ-це дім, в якому немає вікон, немає криші, немає життя, немає нас, у мене немає майбутнього...😥😢😰