Мій син захоплюється спортом - плаванням та велоспортом. Він гарно малює, і хоча не дуже це любить, виходить у нього справді класно. Як і всі діти, він має свою мрію - дуже хоче Айфон. Його надихає можливість спокійно пограти в ігри, коли його не чіпають, а засмучує, якщо хтось насильно змушує щось робити. Проте його дитячі радощі затьмарені війною.

Наше життя змінилося назавжди: ми боїмось гучних звуків, навчання тепер тільки онлайн, немає повноцінного спілкування з однолітками. Нам страшно засинати, но ми тримаємось. Найстрашнішим спогадом став день, коли до нас у підвал, де ми ховалися, прилетів снаряд. Були постраждалі, ми чудом остались живі. Руки і ноги тоді просто тряслись від жаху.

За нашим домом була школа для діток з особливими потребами. Коли в неї прилетів снаряд, ми з сином стояли в коридорі - весь дом трухануло, і вмить посипались вікна. Ми ходили допомагати розбирати завали нашої розбомбленої школи. Це був справжній жах, який неможливо забути.