Літвін Анна, 1 курс
Харківський фаховий вищий коледж мистецтв
Викладач, що надихнув на написання есе: Правдівцева Людмила Володимирівна

"Війна. Моя історія"

28 лютого 5 година ранку саме тоді почався мій ранок але на жаль не з гарною новиною. Рано-вранці бабусі зателефонував її син і сказав "війна почалася, ми заберемо Катю і їдемо до вас". Після такої новини вже ніхто не спав усі сиділи і чекали що буде далі. Ближче до 12 години вони все ж таки приїхали. Не забуду той день коли я з сестрою та хресною сиділи спілкувалися і через хвилину забігла мама і сказала що дідусь помер. На секунду моє серце стало холодним і я почала плакати.Дідусь вдалося врятувати але тоді виявилося, що у нього був інфракт міокарда всі були в шоці від такої новини. Через пару днів приїхав і інший син бабусі зі своєю сім'єю і так у маленькому будинку замість 6 осіб стало 13 і всім потрібно було уміститися на 6 ліжках та одному кріслі на одному ліжку могли спати і по 3 особи.У селі було дуже складно магазини були порожні. Хліба було дуже мало на сім'ю давали 1 батон і 1 хліб і то не всім вистачало.Люди стояли з 6 ранку біля крамниці у черзі щоб купити хліб та коли говорили що хліб закінчився всі інші йшли додому. У березні моя сестра та хрещена поїхали у Польщу але 28.03.2022 мого дідуся не стало прямо на моїх очах. Після цього мені та всім іншим було ще складніше. Через деякий час ми проводили більше часу разом, але все одно було страшно, бо ти розуміла, що зараз відбувається у світі. Зараз 09.10.2023 мені вже 15 років і за цей час я прожила дуже багато хорошого і погано теж але я дуже мрію про одне, щоб ця війна закінчилася і все було як раніше, щоб ми не боялися а жили і раділи життю як раніше.