Мені 41 рік. Я з Бердянського району, поки що окупованого. Було у нас мирне життя, нормальне.

24 лютого було дуже гучно. Потім уже дізнались, що війна почалась. Не дай Боже нашим нащадкам таке переживати! 

Я був у Запоріжжі, тому виїжджати не довелось. І зараз я тут. Пішов воювати, був тяжко поранений. Мене списали. Тепер пристосовуюсь до подальшого життя. 

Моя сім’я виїхала, але деякі родичі перебувають там, в окупації, бо їм не вдалося вибратися. Як вони там живуть, я не знаю. Війна впливає на людей погано. Нічого в цьому гарного немає і не може бути. 

На початку війни люди були більш згуртовані. Зараз усе трохи інакше, і це засмучує.

Конкретних вчинків було дуже багато на початку війни, і кожен вражає. Виділяти щось окремо я не можу. 

Я хочу, щоб наші люди всі згуртувалися, щоб нарешті закінчити цю війну. Я маю бажання, щоб нашим дітям не довелося переживати те, що переживаємо ми.