З ранкових нових ми дізналися, що почалася війна, і я пішла на роботу. Вже потім прийшов страх, повна необізнаність: про наявність бомбосховищ, про те, що та як слід робити, як бути в спокої й не лякати дітей.

У місті почалася паніка. Магазини частково були закриті. В тих, де ще був товар, отоварювали тільки за готівку, а гроші всі були на карточці.

Я дуже хочу, щоб мої діти були у безпеці, тому мрію вивезти їх за кордон. Коли син і донька кажуть, що все буде добре, - то вірю в це.

Робота в мене є, я держслужбовець. Але боюся, що буде скорочення, і тому задумуюся, що робити, коли це станеться.