Коли почалася війна, стало дуже важко виживати, небезпека чатувала на кожному кроці. До Катерини Юріївни прийшла мати з трьома дітками і попросила нагодувати хоча б дітей. Вони йшли з Дебальцево пішки, без речей, подалі від небезпеки та шукали допомоги. Під час обстрілів були перебої з водою, світлом і газом. 

Жінка постійно живе в очікуванні чогось страшного, як на пороховій бочці, та мріє забути все, як страшний сон.