Мене звати Катерина, мені 12 років. Я з міста Українськ, Донецька область. До війни цей городок був затишний, зелений, було багато дітей, було весело, але коли почалася війна багато дітей повиїжджали з міста, а зараз в нас дуже небезпечно.

День і ніч чути вибухи, боюся лягати спати, літають ракети. Зараз я проживаю в цьому містечку. Зараз в мене немає друзів, вони повиїжджали з Українську. Життя стало нестерпне. Я сумую за друзями, школою, за мирним небом. Я вдячна своїм батькам та рідним за те, що вони мені допомагають у сьому. Мрію, щоб закінчилася війна, а ще я мрію мати планшет, щоб навчатися на дійстанційному навчанні.