Гутніков Тимур, 10 клас, науковий ліцей «Політ» при обласному коледжі «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія імені А. С. Макаренка»

Вчитель, що надихнув на написання — Козловська Наталя Володимирівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Життя під час війни – це період, коли людське життя стає гірким випробуванням на стійкість і мужність. 1000 днів війни змінили мене, як і багатьох інших, назавжди.

Війна стала точкою відліку нової реальності, де немає місця ілюзіям, де важливі лише справжні почуття, вчинки та вибір, який кожен із нас робить щодня.

Моє життя до війни було спокійним. Я навчався, мріяв, планував майбутнє, яке, як мені здавалося, я тримаю під контролем. Але 24 лютого все змінилося. Тривожні новини прокотилися по всій країні, і раптом звичне життя розсипалося, як пісок крізь пальці. Слово "війна" стало частиною повсякденного словника. Я опинився перед вибором – як жити далі?

Перший місяць був найбільш важким. Постійні сирени, паніка та невпевненість тримали в напрузі. Думки переповнювали голову: як допомогти близьким, що робити, куди йти? Кожен день я шукав відповіді на питання, на які не було готових рішень. Саме тоді прийшло усвідомлення, що мій шлях – це не уникати труднощів, а долати їх. Я вирішив бути корисним.

Я долучився до волонтерської діяльності. У перші дні війни нам не вистачало організованості, але згодом усе стало систематизованим.

Ми збирали допомогу для військових, шукали медичні засоби та продукти для переселенців.

Війна розкрила у людях неймовірні риси – стійкість, солідарність та бажання допомогти навіть у найскладніші моменти.

1000 днів війни навчали мене розуміти справжню цінність життя. Тепер я знаю, що кожен день – це дарунок, і потрібно його проживати гідно. Такі прості речі, як мирне небо над головою, стали справжнім благословенням. Тепло родинного дому, зустрічі з друзями – усе це набуло нового сенсу.

На моєму шляху були моменти, коли здавалося, що сил більше немає. Деколи хотілося закритися від світу і не чути про втрати, біль і руйнування. Але кожен раз я знаходив у собі силу йти далі. Мене підтримували люди поруч, їхня віра в те, що ми вистоїмо. Ці 1000 днів стали також періодом особистого переосмислення: що насправді важливе в житті? Відповідь на це питання прийшла з війною.

Війна навчила мене не боятися труднощів і цінувати моменти спокою.

Я зрозумів, що життя складається з виборів, і навіть коли обставини проти тебе, завжди є можливість діяти.

Війна загартувала мій характер і дала зрозуміти, що я сильніший, ніж міг уявити. І хоча цей шлях був і залишається важким, я не шкодую, що пройшов його саме так.

1000 днів війни стали не лише випробуванням, а й можливістю зрости над собою, знайти свій внутрішній стрижень і відкрити в собі здатність долати те, що раніше здавалося непосильним. Цей шлях показав мені, що справжня перемога – це не лише перемога на полі бою, але й перемога над власними страхами, сумнівами та слабкостями.

І хоча війна триває, я знаю, що наш шлях до перемоги продовжується. Кожен з нас є частиною цієї боротьби, кожен робить свій внесок у майбутнє. Я вірю, що ці 1000 днів війни приведуть нас до миру, і кожен з нас стане ще сильнішим та мудрішим, пройшовши цей важкий, але важливий шлях.