Зранку я почула вибух, а потім у моїй квартирі вибило вікна. Так для мене почалась війна. Мені стало дуже страшно, я відразу побігла в підвал. Там просиділа декілька тижнів. Щодня сподівалась, що вибухи припиняться. Не стало світла, води та газу. Мені видавали гуманітарну допомогу. Неможливо було залишатись, тож я виїхала. Стріляли дуже сильно, навіть коли евакуювалась. 

Я пережила великий стрес. Зараз мене підтримують донька та зять. Майбутнього ніякого я не бачу, бо в мене нічого немає.