Приходько Софія

10 клас, Опорний заклад загальної середньої освіти "Торчинський ліцей Торчинської селищної ради"

Вчителька, що надихнула на написання – Федорчук Ольга Ростиславівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я довго думала, чому я пишаюся тим, що я українка.

Адже погодьтеся, тяжко пишатися країною, яка на другому місці за корумпованістю у Європі, де живуть на повну ногу лише депутати, а всі інші грають ролі у кіно про лохів.

Ми завжди чогось боїмося, і завжди можемо очікувати чого завгодно. Закон, прийнятий одним чоловіком, здатен змінити життя мільйонів. Однозначно, я не пишаюся такою країною.

Проте є інша сторона монети. Та, яка нас робить насправді міцними і незламними.

Я пишаюся нашим народом, який готовий боротися. Людьми, які в 2014 не побоялися і пішли виборювати щасливе, вільне майбутнє для себе і своїх нащадків.

Я пишаюся тими, хто боронить державу. Тими, хто стоїть на мітингах з плакатом, хто пече булочки військовим, збирає гроші на дрони. Я пишаюся собою, яка зараз вільно виражає свою думку, не боячись осуду. Адже нас багато, нас країна. У цьому й полягає наша незламність, разом ми зможемо все, і тільки разом ми нескорені.

Чим наближаю перемогу я? Хороше питання, на яке є багато відповідей. З одного боку, моє найголовніше завдання – вчитися. Бо за нами наше майбутнє. Тільки ми можемо змінити розвиток держави в кращу сторону. З іншого боку, цього замало і треба діяти тут і зараз. Тому в школі ми частенько допомагаємо нашим збройним силам. Також в моєму селі є невеличка волонтерська організація, яка щоп’ятниці готує їжу в військовий шпиталь. Ми з мамою час від часу там допомагаємо.

Давайте разом вершити зміни вже зараз, адже ми – творці нової історії.