«Ця ніч здавалася мені вічністю»

Кирбаба Олександр, 15 років, Новоселівський Перший НВК, с. Новоселівка Перша

Есе «Один день»

Війна – це велика руйнівна сила, вона руйнує не тільки міста і села, вона руйнує та калічить життя. Війна – це крики, постріли, сльози матерів та дітей. Війна -  це пекло, нажаль, це пекло прийшло і на мою землю.

Я пам’ятаю дні, коли все тільки починалося, обстріли аеропорту, бої у містах Донецьку та Авдіївці. Ми ховалися у погребі, мама плакала, але я не боявся, тоді, я ще не розумів того страху, який несе з собою війна.

День ікс для мене розпочався, коли обстріляли блокпост біля мого села (Новоселівка Перша). Це сталося четвертого липня дві тисячі чотирнадцятого року, мені тоді було вісім років.

Це був ранок. Мене розбудили, але я ще нічого не розумів, поки не почув сильні постріли, які лунали звідусіль із різних видів зброї. Саме тоді, мене охопила паніка, що робити, куди бігти, як я можу захистити своїх рідних? Подивившись на батька, я трохи заспокоївся, від нього віяло впевненістю.

Ми швидко спустилися до льоху, від того, що відбувалося ззовні тремтіла стеля, ми просиділи там, поки постріли не закінчилися. Ця ніч здавалася мені вічністю. Бій тривав дуже довго, постріли то затихали, то ставали ще сильнішими, і ось, нарешті, все спинилося.

Ми піднялися на поверхню, і вийшли на вулицю. Дорогою пересувалася військова техніка: танки, БТРи. Я дуже злякався. Після цього, ми одразу поїхали до бабусі, бо у неї міцніший підвал, і там всі разом ми чекали другої хвилі. Але нам пощастило, тому що на цьому постріли закінчилися.

Після тієї ночі, ми поїхали на море, аби втекти від пострілів та спогадів про них. Я довгий час намагався забути ту ніч, але у мене не вийшло.

Повернувшись додому, я бачив той льох, у якому ми сиділи. І по цей день я погано сплю, мені часто сниться один і той самий сон, в якому я і моя родина тікає від війни.

Коли мій дідусь розповідав про воєнні роки і життя людей того часу, для мене це були всього лише історії. Та коли я сам опинився біля центру бойових дій, коли чув крики поранених, вибухи поблизу свого будинку, коли відчув тваринний страх за себе та своїх рідних, це зовсім інша справа. Навіть запеклішому ворогові, я не побажаю пережити ту ніч, яку пережили мешканці села Новоселівка Перша.