Мені 35 років, я з села Велика Білозерка Запорізької обл. Перший час на початку війни ми з сім’єю були вдома.
24 лютого зранку прийшла на роботу, а знайомі почали дзвонити, говорити, що почалася війна, всі в шоці. Страшно: не знали, що буде, як буде.
На початку війни нам більш-менш всього вистачало. Тоді ще були коридори, нам привозили і ліки, і продукти. Правда, потрібно було черги вистояти, але можливо ще було щось знайти.
Потім ми вирішили виїхати. Черга велика була. Ми чотири дні стояли у Василівці, поки виїхали на підконтрольну територію. Зараз у Запоріжжі. Працюємо.
Шокувало, що довелось покинути рідний дім, виїхати з рідної землі й тепер скитатися по всьому світу.
Мене дуже цікавить, коли вже ця війна закінчиться.
