Мені 54 роки. Я живу у Слов’янську. Не виїжджала, тому що доглядаю брата з інвалідністю. Через війну залишилася без роботи.

24 лютого я прокинулася від вибухів. Згодом неподалік розірвався снаряд – вилетіли вікна. Вже вставила нові. Під час сильних обстрілів я ховалася в підвалі.

Мене шокує, що росіяни вбивають мирних людей. У 2019 році загинув мій син. Нещодавно – сваха.

Зараз працюють магазини й аптеки. Ліки у мене є. Продукти маю завдяки гуманітарній допомозі. У мене пічне опалення. Дровами запаслася. Вода є. Усе більш-менш нормально. Погано тільки, що роботи немає.