У 2014 році відбулася подія, яка змінила долю кожного з нас. Доля нашої сім'ї змінилася кардинально.

На початку війни ми постійно переїжджали, міняли міста, школи, квартири. Війна змусила нас покинути місто. Нашій сім'ї ці переїзди давалися дуже важко, постійно тягнуло додому, але боязнь війни нас зупиняла. Коли ми поверталися додому, я почувалася добре від того, що я вдома, але не безпечно.

Я завжди думала щодо того, що було б, якби настав мир.

Люди, які виїхали зі свого дому, з радістю приїхали б додому, лягли на улюблене ліжко й погуляли на рідних вулицях. Діти спокійно засинали б ночами, ходили до шкіл і дитячих садочків.

Я б дуже раділа закінченню війни, тому що ніколи не дізнаєшся, що з тобою трапиться сьогодні або завтра.

Я впевнена, що люди, які покинули свої домівки, дуже хочуть повернутися у свій рідний мирний край і почуватися вільно та спокійно, не боячись за свої домівки.

Я дуже хочу побачити своїх старих друзів. Багато чого змінилося за ці чотири роки, але я все ще сподіваюся, що все стане на свої місця, адже багатьом людям це необхідно. І взагалі, як кажуть, у гостях добре, а вдома краще.

Через війну я не можу будувати своє майбутнє, а я дуже хочу вчитися та працювати у своєму рідному місті.

Мир для мене дуже багато означає, і, напевно, не тільки для мене. Про мир можна дуже багато говорити. Але мені здається, що мир – це мрія багатьох людей.