Мир дуже незвичайна штука. Мир – це все, що оточує нас, що всередині нас, що всюди з нами. Але через те, що люди не ідеальні, слово «мир» набуло іншого значення. Перед миром завжди є якась війна.

Мирний час дає змогу робити дуже багато, наприклад, реалізувати себе в спорті, на роботі або просто як добру людину. Війна ущемляє людські права, пригнічує морально, позбавляє рідних людей і матеріальних благ.

На жаль, війна почалася й у нас. Я не можу вважати когось винуватим у цьому. Як на мене, винні обидві сторони конфлікту.

Через війну люди стають злими, йдуть на підлості та гидоти. Так вийшло і з моєю мамою. Вона була обманута, але, слава Богу, все обійшлося.

Я переїхав зі свого міста в інше місце. Там мені було не дуже добре. Удома в мене є друзі, родичі, це місце, у якому я виріс, і кинути його не можу. В інших містах, можливо, жити й цікавіше, але це тільки тим, у кого немає нічого тут, у себе.

Я дуже любив свою бабусю, але через війну та переїзди я довгий час не бачив її.

За час війни в мене помер дідусь, і хоч я був присутній на похоронах, але не міг приїхати до його могили на кладовищі через артобстріли. Його поховали на іншому кладовищі, адже те місце, де він хотів, щоб його поховали, було біля обстрілюваного аеропорту в Донецьку. І ми не могли його безпечно поховати.

Через війну в мого друга згорів будинок – у нього влучив снаряд. Також багато інших добрих людей втратили близьких.

Тому я хочу, щоб війна закінчилася. Тоді в моїй сім'ї все налагодиться. Люди знову зможуть спати спокійно, не боячись за своє життя. Мені здається, що люди, які керують нашими державами, зрозуміють це і закінчать цей інцидент. Усім від цього буде тільки краще.