Я маю чоловіка і двох дітей. Ми жили з мамою в Гуляйполі. У мене епілепсія. Мама допомагала доглядати дітей. 

Коли почалася війна, ми перейшли до сусідів у підвал. Там збиралися майже всі жителі нашої вулиці. Ми чули вибухи. Магазини не працювали. Спочатку мама з дітьми виїхала. Ми з чоловіком залишилися доглядати господарство. Виїхали, коли мама знайшла житло. Ми жили в гуртожитку, п’ять осіб в одній кімнаті.

Мама так і залишилася там, а ми з чоловіком і дітьми переїхали в село. Отримуємо гуманітарну допомогу. Їздили додому по дитячі речі. 

Через постійну знервованість у мене почастішали епілептичні напади. Викликаємо швидку – роблять уколи.