Я мешкала в Херсонській області. У мене двоє маленьких дітей. Перший день війни я пам’ятаю нечітко,  бо відчувала лише страх. Коли в місто зайшли російські військові, це був просто жах. Із початком окупації люди почали масово виїжджати, і ми теж вирішили не залишатися.

Ми виїжджали, коли Херсон уже був в окупації. Дорогою було багато російських блокпостів, нас зупиняли, перевіряли, оглядали речі. Було страшно - боялися, щоб нас не розстріляли.

Найбільше мене шокують вибухи. Від них лякаються і діти, і дорослі. Через постійні обстріли страшно навіть просто вийти на вулицю погуляти.

Зараз стало важче й матеріально: раніше допомогу ще давали, а тепер майже ні. А в мене двоє маленьких дітей, і це особливо непросто.

У майбутньому хочеться, щоб війна закінчилася, щоб діти знову могли ходити в садочок, як раніше, і просто радіти життю.