Мене звати Тая, я маю чудову доньку Софійку, їй 12 років та чоловіка Юрія. Ми жили в Запорізькій обл м.Бердянськ. До початку війни жили спокійно, все добре, не вірили слухам, що скоро почнеться війна. Ми часто їздили в Маріуполь, так як рідні саме живуть в том місті і батьки чоловіка також там проживають. І саме того дня, ми також поїхали в гості до наших рідних і саме там зустріли 24 лютого (початок війни).

З Маріуполя нам не дозволила виїжджати поліція, так як вже зранку йшла техніка і на трасі людей в машинах розстрілювали. Через пару днів в місто почали прилітати снаряди, і на четвертий день ми уже сиділи в підвалах. В підвалах ми просиділи 2тижні, виходили лише коли ставало тихіше, і ми могли приготувати їжу на вогні. Були сильні обстріли з повітря. Місто розрушенне! Ми виїзджали з Маріуполя під обстрілами колонами, які самі люди влаштували, організації коридора нам не надали, так як росія не дозволила. Їхали під обстрілами, зачепило машину, ми цілі, лише тільки плакали.

Приїхали в своє місто Бердянськ. Там тихо, але місто в окупації. Окупанти ходили по домівках, дивились паспорта, телефони, ходили по кімнатам. Чоловіка навіть забрали, тримали у себе. Потім з друзями виїхали з міста, так як не було більше сил це терпіти! Тато залишився в нашому рідному місті, в окупації, доглядає стареньку маму. Допомогти нам фінансово не може, так як втратив роботу через війну.

Ми вимушенно поїхали зі свого міста. Донька зовсім не хотіла їхати. У нас вдома залишився її дідусь та улюблена кішка Буся. Софія дуже просила забрати кішку, але ми самі не розуміли, де будемо жити та і з домашніми тваринами важче знайти житло. Після переїзду донька замкнулась в собі, не хоче заводити друзів, говорить, що вони їй не потрібні. Постійно говорить про своє місто, друзів своїх, і про бабусю та дідуся. Це все дуже тяжко морально та фінансово в чужому місті.

Ми натерпілись жахіття і відчули голод в Маріуполі, коли сиділи в підвалі 2 тижні. Була нестача медикаментів. Коли над нами летіли бомби, ми не знали виживемо чи ні. Їли два тижні те, що приготували на вогнищі і те, що знайшли. Також були обстріли під час виїзду, дитина почала втрачати зір після пережитого. Також, коли росія забрала тата до підвалу, донька дуже боялась і сильно плакала...