Усі свої гроші ми витрачаємо на лікування нашої п’ятирічної дочки Поліни. Живемо в орендованій квартирі в Кураховому. Вдома в Мар’їнці не були вже два роки. Там день тихо – день стріляють. Як там можна жити?

Саме через обстріли стан Поліни різко погіршився. У Мар’їнці дитина цілодобово сиділа в підвалі, а снаряди розривалися за декілька метрів від будинку. Тоді й почалися важкі напади епілепсії. Вони пів життя віднімають у неї. На добу буває до п’яти нападів. Кожен із них смертельно небезпечний.

Крім цього, у Поліни кіста головного мозку, ДЦП, ручки та ніжки вивернуті, їй важко дихати. Я не залишаю дитину ні на хвилину. Вона постійно на руках, ми годуємо її напівлежачи.

Нам дуже важко у воєнний час купити ліки.