Вижити в Маріуполі було нереально, тому Людмила з чоловіком вирішили виїжджати на свій страх і ризик за відсутності будь-якої інформації і зв’язку

Я мешкала в Маріуполі. Перші звуки війни ми почули в мікрорайоні Східному. Це було 24 лютого. Не розуміли, що це повномасштабна війна, але щось недобре вже відбувалося з самого початку. Здається, вже о п’ятій ранку почали летіти снаряди в нашу сторону. 

Ми там стояли в чергах по продукти. Пекарні ще працювали, здається, до 2 чи 3 березня, і мінімальна кількість продуктів була. Були черги, але ми змогли мінімально скупитись, щоб щось приготувати їсти.

Шокували обстріли і понівечені люди, будинки. Було дуже страшно це бачити, відчувати і чути. Це найстрашніше.

Коли пропав зв'язок, були зачинені магазини, закінчувались продукти, не стало світла, газу, води, були страшні обстріли. І ми зрозуміли, що ми там не виживемо. Чоловік сказав: «Якщо так і далі піде, то ми просто тут не виживемо». Ще й погода була холодна, морози. Непросто вижити в такий період.

Боялись, що не пропустять, бо не було зв’язку. Їхали, куди очі втраплять. Був наш блокпост, а потім кожні сто метрів - пости окупантів. Ми виїжджали в порівнянні зі знайомими ще не так довго - 5 березня вибиралися. 

В селищі Нікольському нас розвернули, і ми ще до 11 березня були там. Їхали на свій страх і ризик, бо нічого не знали і не розуміли. 

Як виїхали, знайшли роботу. У Кам’янському працювали. Потім мені запропонували перейти на інше підприємство – з кращими умовами оплати. І ми  переїхали до Києва. Ми змушені орендувати житло й теплі речі купувати, тому вирішили переїхати.

Обидва дідусі наших загинули. Це сумно. Одна донька в Дніпрі залишилася, бо там у неї робота. Ми тут, а мама моя в Маріуполі. Усі розкидані. 

Чим скоріше війна закінчиться, тим краще. Дуже хочеться миру. Дуже сумно спостерігати, що зараз люди виживають як можуть, особливо такі, як ми, що вимушені були покинути свої домівки, покинути все. Сумно. Хочеться вже миру і спокою душевного. Працювати, якісь плани будувати подальші. 

Мрію про мирне майбутнє, а потім уже все складеться. Докладемо максимум зусиль – і життя буде налагоджуватись. Бажаю тільки миру. І дай Боже, щоб було здоров’я, а все інше прийде.