Раніше ми жили у Маріуполі на проспекті Металургів і дуже любили милуватись містом з вікон нашої квартири на восьмому поверсі. Вікна виходили прямо на 66 школу, в якій учились обидві наші доньки…

12 березня на школу скинули бомби. На ії подвір'ї ми змітали рано-вранці сніг та збирали дощову воду для їжі й чаю. Навколо нашого двору постійно гули літаки, що летіли на Азовсталь. У сусідньому дворі теж скинули бомбу, і через дім висотою у дев’ять поверхів долетіло каміння та шматки понівечених авто. А наша квартира вигоріла повністю, разом із усім поверхом...       

Нам пощастило вирватись із цього пекла, без жодних речей, врятували тільки свої життя. Тепер перебуваємо у Дніпрі. Діти дуже знервовані і можуть почати плакати «на рівному місці». Війна – це велика травмуюча подія. Наше життя цілком зруйновано.