До війни я проживала в місті Миколаєві. Працювала, дитина ходила до садочка. Від початку війни ми ще два місяці були вдома, а потім я стала переживати за здоров’я дитини, і ми були змушені виїхати з Миколаєва до області. Зараз проживаємо в селищі міського типу Березанка.

24 лютого був ракетний удар по аеродрому Кульбакине, а ми проживаємо недалеко від нього. Було страшно залишати дитину, але мені потрібно було їхати на роботу. Я зателефонувала мамі, щоб вона посиділа з дитиною. 

Моє місто бомблять щодня. Ми переїжджали з місця на місце. Спочатку жили в себе вдома, потім переїхали до мами. Снаряд упав на подвір’я житлового будинку багатоповерхового, і ми там не змогли жити, тому що повибивало вікна і двері осколками.

Потім переїхали до тата, але там також почалися бомбування, стало небезпечно там знаходитись з дитиною. Потім мешкали в мене на роботі в бомбосховищі, але згодом і там стало небезпечно, і ми з дитиною переїхали трошки далі від Миколаєва. Тепер живемо, працюємо і навчаємося тут. 

З їжею все було нормально, а з ліками – дуже складно. Багато чого не вистачало. Старалася діставати серцеві препарати, бо мамі 60 років, вона хворіє. Телефонувала знайомим із Миколаєва. Зараз ситуація трошки краща. 

У нас зараз проблем із водою немає, але в місті є, і дуже великі. Там тільки технічна вода, якою не можна користуватися. Мама продовжує перебувати в Миколаєві. Евакуюватися не хоче і не може. Там квартира. Потрібно слідкувати і за моїм будинком, і за тваринами. Мама ще й на роботу ходить.  

Щодня росіяни завдають ракетних ударів по житлових будинках у моєму місті. Недавно вдарили по зупинці в Миколаєві. Загинуло дуже багато людей. Коли були сильні обстріли Корабельного району, загинули моя співробітниця та її дочка. Скинули авіабомбу на їхній приватний будинок. 

Хотілося б, щоб війна закінчилась  якнайшвидше, але ми всі розуміємо, що від нас нічого не залежить. Думаю, не в цьому році. Дай Боже, в наступному. 

Про майбутнє будемо думати після закінчення війни, а зараз працюємо на нашу перемогу і сподіваємося на краще: на те, що все буде добре і після війни життя налагодиться.