Я з міста Дружківка. Мені 21 рік. Коли почалася війна, навчався у ВУЗі. Через війну жити стало складніше, але в цілому ми справляємося. Зараз закінчив навчання, влаштувався на роботу.
Про початок війни я дізнався від друзів зранку. Спочатку не повірив, потім читав новини у телеграмі. Не можу описати свої емоції. До останнього не вірив. З Дружківки я не виїжджав, весь час залишався вдома.
З водою, їжею та медикаментами все було добре. Влітку 2022 року через атаки росіян Донецька область залишилася без газу. От в цьому була проблема. Але зараз все відбудовано і працює.
Мене шокує, коли прилітають ракети в цивільні об’єкти.
Спочатку всі рідні були вдома, а потім дехто виїхав. Спілкуємося тільки по телефону.
На початку війни було дуже тяжко психологічно, а зараз вже більш-менш терпимо.
Найзаповітніше бажання - щоб війна закінчилася. І щоб жертв цієї війни було якомога менше.
