Горобець Анна, 2 курс, Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Козачук Олена Іванівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна. Вона змінила життя кожного із нас. 1000 днів боротьби, надії, смутку й сили — це історія не лише тих, хто взяв до рук зброю, а й тих, хто залишився чекати вдома, тих, хто створює надійний тил для наших захисників. До нашої родини війна прийшла ще у 2015 році, коли мій тато пішов добровольцем в АТО. Він завжди вважав, що обов’язок кожного чоловіка — це захищати своїх близьких та свою землю. У перший же день повномасштабного вторгнення тато зібрав речі та  повернувся на фронт. У його очах була рішучість, а в моєму серці — страх і невідомість. Я знала, що тепер наше життя ніколи не буде таким, як раніше.

Перші дні були найважчими у моєму житті. Я не могла знайти собі місця, постійно читала новини та перевіряла телефон, чекаючи повідомлень від тата.

Кожен дзвінок від нього, кожна, навіть найменша перемога над ворогом, була, як ковток повітря, що давав надію. Чекати вдома, коли твій батько на війні — це теж війна, але зовсім інша. Це боротьба з власними страхами та постійною внутрішньою тривогою. Я намагалася не показувати свої переживання мамі, адже вона теж хвилювалася за нього. Я відчувала, що маю бути для неї підтримкою, тією, на кого вона може покластися. Війна навчила мене бути сильною заради інших.

Я бачила, як навколо змінюються люди. Я бачила зміни в очах друзів, рідних, однокласників та незнайомих мені людей. Ми дорослішали швидко, бо війна забрала в нас дитинство.

Та попри всі труднощі, ми намагалися жити далі: проводили час з друзями, сміялися, будували плани на майбутнє. Ми всі намагалися бути підтримкою одне для одного. Ми стали згуртованішими. Я навчилася цінувати кожен день, адже ніколи не знаєш, що буде завтра. Війна - це не лише про руйнування, це ще й про силу життя, яке пробивається крізь темряву.

Тепер, озираючись назад на ці 1000 днів, я бачу, як сильно змінилася. Ця війна зробила мене сильнішою, навчила цінувати кожну мить.

Я навчилася підтримувати інших, розуміти їхній біль, бути промінчиком світла в темряві. Мій шлях був важким, але він навчив мене найголовнішому — цінувати життя і боротися за нього, навіть коли здається, що всі надії зникають. І ці 1000 днів — це не лише випробування, а й наша історія незламності, нашої родини, нашої країни.