Руцкий Артем, 10 клас, Біляївський ліцей №3 Біляївської міської ради Одеського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе — Колотіліна Наталія Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Коли все почалося, я був звичайним підлітком — ходив до школи, гуляв з друзями, думав про майбутнє, і війна для мене була чимось далеким, наче з підручників історії. Але одного дня цей жах став моєю реальністю. Війна не запитує дозволу, вона просто вривається в життя і перевертає все догори дриґом.

Спочатку це був лише шум на фоні новин — щось про обстріли, блокпости, гуманітарні коридори. Я не міг уявити, що цей шум скоро стане реальним звуком вибухів за вікном. Перші дні виявилися надзвичайно складними. Страх за життя близьких став постійним супутником, а всі плани на майбутнє розчинилися в повітрі, наче дим. Час ніби зупинився.

Пам’ятаю, як ми з батьками сиділи подалі від вікон, слухали кожен звук і думали, чи витримає будинок. Ці моменти назавжди залишаться у моїй пам’яті.

Але саме в такі миті люди відкриваються з іншого боку — ми стали ближчими, більше розмовляли про важливе, підтримували одне одного. Я зрозумів, що життя складається не лише з буденних дрібниць, а й з людської близькості, тепла, яке ми можемо дарувати одне одному навіть у найгірші часи.

З часом я навчився пристосовуватися. Війна змушує швидко дорослішати.

Я почав цінувати життя. Бачити, як інші люди втрачали свої домівки, розлучалися з рідними, було боляче, але разом з тим це надихало. Я зрозумів, що кожен з нас може стати частиною великої справи. Хтось допомагав зброєю, хтось словом.

Мій шлях за ці 1000 днів був непростим. Я втратив багато: відчуття спокою, частину безтурботного дитинства, віру в те, що життя — це лише світла і проста подорож. Але натомість здобув інше: силу духу, впевненість у своїх можливостях, і найважливіше — усвідомлення того, що навіть у найскладніші моменти є вибір. Вибір залишитися людяним, вибір допомагати, вибір не здаватися.

Цей шлях змінив мене, і, можливо, я ніколи не повернуся до того, ким був раніше. Проте це не означає, що я став гіршим.

Навпаки, я зрозумів, що з кожним днем стаю сильнішим і впевненішим. І хоча війна ще не завершилася, я знаю одне — світло завжди перемагає темряву. І моя історія, як і історія багатьох інших, — це лише маленька частинка великого майбутнього, яке ми виборюємо.

Мир обов’язково повернеться. І коли це станеться, кожен з нас буде його берегти так, як ніколи раніше.