"Цей день став для мене початком моторошного кошмару"

Грицаєнко Марія, 15 років, 10-В клас, Іванківський ліцей №2

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Осипенко Ірина Андріївна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Що таке війна? Я все ще добре пам'ятаю той день, коли вона почалася. О 5 годині ранку я прокинулась від телефонного дзвінка, який порушив тишу в нашому домі. Уже саме в цей момент мене насторожило, що хтось телефонує так рано, і з'явилось відчуття занепокоєння. Знайомий тата повідомив, що почалася війна, і мама негайно почала збирати речі. Моє серце почуло якесь лихо.

А перед очима вже стояла біда! Ми не знали, ні куди нам їхати, ні того, що нас чекає. Наспіх зібравши речі, ми сіли в машину з надією виїхати якнайдалі від Києва. Спочатку я не розуміла, що трапилось. Все це здавалося якимось страшним сном, але, дивлячись на реакцію батьків, я усвідомлювала, що це - реальність. На дорогах були жахливі затори, що не дозволяли виїхати далі, тому було прийняте рішення повернутися і спробувати пережити війну в нашому рідному селищі. Ми наважились піти до родичів, бо саме вони мали надійний підвал. Коли я почула вибухи, мене охопила паніка та тривога. У перші дні було найжахливіше - і ми майже не виходили з укриття.

Але, не зважаючи на всі страхіття війни, вона принесла і позитивні зміни в нашу родину: ми почали більше часу проводити разом та цінувати одне одного, а також жити теперішнім днем, не плануючи грандіозні плани на майбутнє. 1 квітня ми дізнались, що наше селище було звільнено українськими захисниками і через довгих 36 днів наша родина нарешті змогла повернутись додому. Коли ми проходили повз, я бачила багато пошкоджених будинків та місць, де колись я проводила своє дитинство, і мені було від цього дуже сумно. Тому для мене мир - це не тільки спокійне життя без пострілів та вибухів, а і впевненість у майбутньому, рідний дім, куди можна повернутись, та дорогі тобі люди поряд.