Ірина Василівна

«Було страшно, ми весь час ховалися в погребі, навіть собака»

Я весь час проживаю в селищі Дружба. У мене звичайна сім'я, є двоє дітей. Зараз живу одна. До війни все було нормально. Не хочеться навіть згадувати моменти, коли все почалося. Це було страшно і недобре, ми сиділи в погребі. У нас приватний будинок, з нами ховалася навіть собака.

Хотілося б забути всі стрільби і ніколи не згадувати.

Регулярно отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Вона відігравала важливу роль.

Хочу, щоб закінчилася війна і ми жили як раніше, щоб я могла поїхати до брата в Донецьк.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/