«Було сильно чутно обстріли, тому боялися кожну секунду»

Я проживаю з чоловіком і донькою, недалеко від нас живе мама. Все почалося з обстрілів. Це було дуже страшно, хоча у нас було відносно тихіше, ніж у Щастя. Там були сильні обстріли. Над головами літали снаряди, в Петрівці навіть були попадання, але не такі сильні, як в Щасті, Артема або Теплом. Ми слухали все це цілодобово. Якось пережили. Пили пігулки, хвилювалися.

У нас двері ходуном ходили. Було сильно чутно, тому боялися кожну секунду. Спочатку не стало зв'язку, а потім світла, відповідно, і води теж. Було жахливо. Минулого тижня знову були сильні обстріли. Мабуть, все починається за новою.

Було сильно чутно обстріли, тому боялися кожну секунду

Війна змінила наше життя. Ми відрізані від Луганська. Там залишилися родичі, і ми не бачилися вже вісім років. Тепер можемо їздити тільки в Северодонецьк, хоча Луганськ значно ближче. Змінився фінансовий стан, нам урізали зарплати, зараз тут вони маленькі.

Найскладніше - це невідомість, невизначеність і страх. Ми не знали, потраплять в нас чи ні, вціліє будинок чи ні. Все літало над головами.

Ми отримували продуктову допомогу від Фонду Ріната Ахметова, там було все необхідне. Звичайно, вона допомагала. Ще була грошова допомога від норвежців.

В першу чергу мрію про мир. Хочеться жити краще, ніж ми живемо.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/