«Ми вже звикли до тиші, але нещодавно знову почулися вибухи»

Місце роботи тут для всіх було визначено - Луганська ТЕС. Ми з дружиною працювали, потім вийшли на пенсію. У нас одна дочка, задовго до цих подій вона поїхала. Ми спілкуємося в основному тільки по телефону.

У зв'язку з війною наше життя сильно змінилося. Не стало спокою і впевненості в завтрашньому дні. Ми знали, що завтра вийду на роботу, післязавтра вихідний. Життя йшло своєю чергою, а зараз все трохи складніше і вік бере своє. Живі-здорові, і слава Богу!

У нас не було танків і літаків. Якщо літак і пролітав, то важкий, який возить вантаж. І його навіть не було видно, тільки чути звук. Вертоліт іноді пролітав,але хто його знає куди? А для нас все почалося, коли в районі Щастя і Станиці почули сильний гуркіт.

Ми вже звикли до тиші, але нещодавно знову почулися вибухи

Воно ж все поруч. Звісно, ми очікували що і до нас залетить, але Бог милував. Стали прислухатися до всього. Як тільки щось починалося, ми відразу ховалися в підвал. Невелике задоволення було чути, що поруч розривається щось потужне.

Ми весь час жили тут, тільки днів на десять виїжджали до родичів. Світло весь час було. Але може бути таке, що на одній вулиці воно є, а на сусідній немає. І торгові точки всі працювали. Поруч два магазини, обидва працювали. Деякі продукти привозили, хліб був. Особливих проблем з постачання не відчували. Але я говорю тільки за нашу сім'ю.

Морально було важко. Кожен раз ходиш і прислухаєшся до всього. А так, слава Богу, скаржитися нема на що, життя є життя. Якби ще обстановка налагодилася, то було б добре.

Тривалий час була тиша, ми звикли жити звичайним життям. Але нещодавно знову почалися обстріли, і їх було добре чутно. Дружина сильно переживала, у неї навіть був інсульт. Вийшло так, що вона вийшла в той момент, коли десь розірвалося, і вона, бідна, аж впала від несподіванки. А потім стався інсульт.

З медичним обслуговуванням проблем не було. Лікарня і швидка допомога весь час працювали. Ніяких нарікань в цьому відношенні немає. Наша сім'я сильно не бідувала. У нас є невеликий городик, і ми вирощували для себе овочі, тримали господарство. Але все одно була вдячність людям, які надавали гуманітарну допомогу. Ми отримували продуктові набори від Фонду Ріната Ахметова, величезне йому спасибі. Було приємно, що про нас думають. Для багатьох людей ця допомога була знахідкою, тому що вони за станом здоров'я не могли городом займатися і щось виростити. Це для них була величезна підтримка. Нас теж ця допомога виручала, тому що в наборі було все необхідне.

Мріємо про мир, про мир і ще раз про мир.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/