«Були страшні бомбардування. Так мене «привітали» з днем народження»

Діти роз'їхалися, я живу сама. Раніше було мирно, спокійно та добре, а зараз злидні. Поки війна не почалася, ми не знали горя. 11 червня 2014 року поїхали до Трудівського, на ринок. Наступного дня в мене був день народження. Вранці прокинулися і вже були страшні бомбардування. У Мар'їнці все вибухало, дойшло й до нас. Так мене «привітали» з днем ​​народження.

Мій будинок не постраждав, але у багатьох були пошкодження. Ми ховалися в підвалі, коли летіло повз і шурхотіло. У нас був величезний стрес, так трусило, що й згадувати не хочеться.

На тлі переживань у мене розвивається артроз колінного суглоба. Багато хто їхав, але в мене такої можливості не було. Одна донька живе недалеко, у Максимілянівці. У іншої доньки на городі розірвався снаряд і після цього вона поїхала.

Зараз, звісно, ​​стріляють, але не так, як раніше. Хочеться забути, коли були сильні обстріли, забути всю війну. Мрію про спокійне життя, щоб закінчилася війна і ми змогли вільно пересуватися до Донецька та скрізь, як раніше.