«Була спроба заарештувати й розстріляти мене»

Мій старший син був депутатом Щасливської міської ради, а зараз депутат Щасливського району, єдиний представник у районній раді від міста Щастя. У місті Щастя зараз близько 8,5 тисяч населення, було до війни 12,5 тис. Молодший син, Віталій, перший військовий комендант міста, майор на той час міліції, зараз майор поліції, заступник начальника Щасливського райвідділу поліції.

7 квітня 2014-го було взято в Луганську будівлю обласного управління СБУ. Була спроба заарештувати й розстріляти мене 26 травня 2014 року. Мене попередив старший син про те, що за мною поїхали. Я прийняв рішення – читаючи «Отче наш», сів у свою машину й путівцями, через дачі пішов на Старобільськ.

Моєму синові, який потрапив в полон, зламали руку, заступнику зламали ніс, два ребра. Мені довелося в 65 років захищати своє місто, свою вулицю, свою сім’ю, свою область і свою Україну. Сім’ю довелося вивезти – онучку, невістку, дружину в Суми, там купив будинок, поселив їх, вони там жили два з половиною роки.

Рано на той світ пішла моя дружина. Вона не перенесла полону старшого сина, Пантелея. П’ять років тому її не стало. Усе вплинуло на стан мого здоров’я. Я переніс три операції. Мені далася війна дуже важко.