Мені 45 років. Я вчителька. Зараз працюю дистанційно. Жила в селі Благовіщенка Пологівського району Запорізької області, яке з 11 березня знаходиться в окупації. 

Про початок війни я дізналася від директорки школи. Вона зателефонувала й сказала, що не потрібно виходити на роботу.

У магазинах все розкупили ще в перші дні війни. Спочатку раз на тиждень, а потім раз на два тижні в один кіоск завозили хліб. Бувало таке, що до бійки доходило за буханець хліба. Голова колгоспу допомагав: запустив млин, роздав олію. 

Ми виїхали в Полтаву. Тут син навчався і винаймав квартиру. Зараз ми живемо на цій квартирі з її власницею. Чекаємо на перемогу. Тоді повернемося додому і будемо відновлювати своє життя.