Ми чули вибухи, і коли все наближалося, то було страшно, ми не знали, що робити далі. Багато людей з села виїхали, але багато вже і повернулися. У нас був приліт - жінка загинула, і троє поранених було.

Поки що все добре: всі рідні живі-здорові, нам кожного місяця дають допомогу. Поки все нормально, а що буде далі - не знаємо. 

Дивлюсь телевізор - раніше вірив, а зараз вже і не звертаю уваги на те, що там говорять. 

Сиджу і чекаю, коли війна закінчиться. Може, буде щось краще, а може - ні, але хочеться жити в Україні, ходити на роботу, не переживати, що на старість не буде пенсії.