Війна стала для нас величезним шоком. В Лимані у нас загинула тітка: її вбило уламком. Племінниця, її донька, в свої 11 років лякається звуків пострілів і боїться літаків, якщо вони пролітають над нами. У брата нашого інвалідність, то він теж під час шуму лякається і ховається у куток.

Ми у великих боргах, всього не вистачає. Живемо на пенсію брата. Є коровка - вона нас годує, дає молоко.

Був обстріл, недалеко від нас ракета застрягла. Приїжджали сапери, знешкодили і вивезли цю штуку, подяка їм.

Виїжджати нікуди не плануємо, хочемо жити тут, та і грошей на переїзд немає. Ми садили город навіть тоді, коли були обстріли тут.