Глов’як Дарія, студентка 2 курсу Вищого професійного училища №35 міста Стрия

Вчитель, що надихнув на написання есе - Маланій Христина Василівна

Чому бути українцем - це моя суперсила?

Бути українцем - це мати велику силу волі, мужність воювати та віддавати свою душу і тіло за свою Батьківщину, потужний характер, шалену витримку моральну та фізичну. Це мати хоробрість сидіти в окопах у снігу чи болоті,  грітись під палючим сонцем та мерзнути в холодний осінній день. Відчувати на собі почуття обов’язку, перед своєю країною, бажання класти свою душу і тіло за незалежність.

Нескінченна поміч воєнним, ВПО, та звичайним українцям, які прокинулись 24 лютого від новин “Почалась війна!”.

Суперсила українця - це допомагати  військовим закривати збори, віддавати свою останню копієчку. Тоді, коли ти підтримуєш колишніх випускників свого навчального закладу: грітись в ночі теплими шкарпетками, виявляти свою турботу та підтримку бабусиними закрутками (смачним солодким  малиновим варенням або ж кислими огірками).

Бути громадянином України - це допомагати своєму народу та державі, з будь-якої частини світу, прославляти нашу країну в різних куточках планети, розповідати про нашу культуру, характер, мужність, показувати себе з найкращих сторін. Розповідати та проявляти всю силу і міць українського народу, носити український національний одяг .

Українцем себе відчуваєш тоді, коли прокидаєшся вночі від гучної тривоги, від ракетних атак. Це тоді, коли засинаєш з почуттям тривожності, а прокидаєшся з почуттям страху, не знаєш, що очікує тебе сьогодні, переживаєш про те, чи буде сьогодні, в котрий раз, ракетний обстріл. Для приближення перемоги у війні, я часто допомагаю фінансово, кожна копієчка є важливою у зборах, навіть якщо маю 100  останніх гривень, я віддам їх на ЗСУ.

Також часто в нашому навчальному закладі роблять благодійні збори, до яких я з радістю приєднуюся. А ще не підтримую контент окупантів, не прослуховую їхню музику, не переглядаю їх фільми та серіали.

Я пишаюсь тим, що я українка тому що, наш народ справді є незламним, попри всі жахливі події, в душі та серці живе велика віра та надія про перемогу. Мрії про світлий світанок після темної, страшної ночі. На жаль, ми не цінували безтурботний час, коли не було сирен, ми могли спокійно гуляти та насолоджуватись життям,  з спокійним незбентеженим серцем лягати спати. Тому, після того як  я відчула, що таке війна, ціную кожну мить свого буття.

Моє серце кожен день обливається кров’ю, коли читаю новини про страшні знущання ворогів на наших землях.

Війна принесла багато горя, і пробудила гордість за те, що твоя національність – українець. Цим я дуже пишаюсь, та пишається півсвіту, ми викликаєм захоплення та повагу від інших націй. Бути українцем – це знати та поважати історію свого народу, традиції.

Особливо, велику роль відіграє молоде покоління, тому що саме молодь буде відбудовувати нашу державу, розповідати історію війни, яка почалась в 2014 році, про Майдан Незалежності, передавати знання про те, як ми до сих пір боремось за свою незалежність та честь бути українцями.

Нація українців з давніх-давен показує свою мужність, виборює свою свободу перед країнами агресорами, які все своє життя прагнуть позбавитись українців та стерти нашу націю з лиця землі та історії. Безліч разів росія намагалась знищити нашу націю, спалювала бібліотеки з українською  літературою, вбивала та катувала народних письменників. Будь-що українське заборонялось та зневажалось, особливо в часи СРСР. Але ми залишаємось незламними, боротьба триває і  ми перемагаємо завжди і всюди.