Коли почалася війна, в місто увійшла військова техніка. Люди боялися вибухів та ховалися у підвалах. Раїсі Василівні було страшно йти самій до підвалу, тому перечікувала обстріли у ванній.
У її дворі стався вибух, в результаті всі шибки в житлі були побиті. Вона хоче забути обстріл вночі, коли тремтіли шибки та під бомбардуванням доводилося бігати до школи за дітьми. Жінка мріє ще пожити у мирі, щоб діти, онуки та правнуки ніколи не бачили війни.
