В перший день війни я мала їхати на навчання. Прокинулася від звуків вибухів. Найбільше шокувало, напевно, не щось погане, а те, що українці змогли об’єднатися і продемонстрували силу та відвагу, незламність. Вся ця ситуація шокує, але я перебуваю зі своєю сім’єю, проводжу з ними час і більш-менш спокійно все переживаю.

Моя двоюрідна сестра була в окупації в Енергодарі. Вона була вагітна і не могла виїхати. Було важко більше психологічно. 

Вона була далеко від нас, і ми не мали можливості з нею побачитися. До того ж були проблеми зі зв’язком і ми не могли дізнатися, чи в неї все добре. Але зараз вона з нами, усе гаразд. 

Майбутнє бачу мирним. Хочеться, щоб усе налагодилося.