Для мене війна почалася у 2014-му, і я її бачив дев’ять років. У нас ще у 2014-15 роках не було ні газу, ні води, ні світла. І магазини були зачинені. Я вважаю, що це була гуманітарна катастрофа. Ми там півтора року не жили, а потім повернулися.

Шокований, бо мій дім розбило. Приємного дуже мало. У жінки вже не вистачало терпіння, нервів. Були постійні обстріли. Тож ми сіли в машину і поїхали, куди очі бачили.

Розкидала війна родину. Роз’їхалися, хто куди. Звісно, є певні психологічні проблеми, але немає ніякого виходу, тримаємо себе в руках. Наше майбутнє - незалежна Україна.