Усе життя я в Краматорську. Нікуди не виїжджала. Довіряю нашим ЗСУ.  Допомагала їм, чим могла.

Сама війна найбільше шокувала. Ми ніколи не думали, що таке може трапитись. У нас було все так гарно, стабільно, а тепер – страждання.  

У нас то світла не було, то газу. Були проблеми з приготуванням їжі. Важко було. Ми все пережили.

Я живу з дочкою і зятем. Тримаємось одне за одного, підтримуємо одне одного і чекаємо на нашу перемогу.

Ми в клубі збираємося разом і спілкуємося. Зараз я в’яжу шкарпетки для наших хлопців. Допомагаю чим можу, і це мене заспокоює. Вистоюємо всі негаразди.